Андрій Стріхарський — не просто депутат Верховної Ради. Це класичний приклад українського корупціонера нового покоління, який під прикриттям державного мандата збудував транснаціональну схему з відмивання брудних грошей, виведення капіталів за кордон та ухилення від податків, використовуючи у ролі підставних осіб власну родину.
На папері — все красиво. Щороку Стріхарський декларує понад мільйон гривень доходу від «наукової діяльності» у сфері будівництва. Але насправді ці гроші надходять від німецької компанії APS Wohnbau GmbH, власником якої формально вказана 78-річна мати депутата Раїса Стріхарська, а керівницею — його сестра Віта Камаєва. Це класичний приклад фіктивного прикриття, побудованого виключно для того, щоби уникнути прямого декларування власності і відповідальності. Адже фактичним власником і бенефіціаром цієї фірми є сам Стріхарський — як свідчить навіть абревіатура APS (Andriy Petrovych Strikharskyi), винесена в назву компанії.
Виведення коштів і “чиста” декларація: як це працює
Але найгірше не в цьому. Найгірше — в конкретних, матеріалізованих результатах цієї схеми. У 2024 році компанія APS Wohnbau GmbH завершила будівництво 6-квартирного будинку котеджного типу у престижному мюнхенському районі Оберменцінг — елітному, зеленому, дорогому сегменті німецької столиці Баварії. Фото об’єкта, зафіксоване на Google Maps восени 2023 року, є візуальним доказом реального майнового активу, створеного через схему, побудовану на порушенні закону.
Виведення коштів і “чиста” декларація: як це працює
Жодних доказів того, що мати Стріхарського — пенсіонерка — могла інвестувати у девелопмент у Мюнхені, немає і бути не може. Жодних підстав вважати, що його сестра, яка виїхала до Німеччини після початку повномасштабної війни, здатна очолити багатомільйонний будівельний бізнес, також немає. Є лише одне логічне пояснення: Андрій Стріхарський використовує родичів як обнальні фільтри, через які легалізує незаконні доходи, виводить гроші з України і вкладає їх у нерухомість, яка в майбутньому стане або джерелом прибутку, або гарантованим тилом у разі втечі.
Компанія APS Wohnbau GmbH також задекларувала будівництво в ще двох районах Мюнхена — Лайм-Вестенд і Моозах. Паралельно — займається торгівлею паливними пелетами. Це типовий приклад бізнесу-прокладки: з однією ногою у «зелений» сектор (щоб не привертати зайвої уваги), з іншою — у будівництві, де обіг готівки та фіктивних контрактів дозволяє безперешкодно крутити тіньовий кеш. Всі ці бізнеси оперують з німецької юрисдикції, але обслуговують українські інтереси — конкретно інтереси однієї родини, що паразитує на статусі нардепа.
І доки українці вмирають на фронті, Стріхарський літає до Мюнхена — нібито у службові відрядження. У 2023 році консульство України в Мюнхені зафіксувало його візити 30 березня і 5 червня. Формально — для вручення грамот і «важливих зустрічей». Фактично — щоби контролювати будівництво і укладати контракти на місці. Така сама історія і з Мальдівами, де Віта Камаєва і сам Стріхарський були зафіксовані на прийомі у міністра з туризму. Дипломатичне прикриття використовується як ідеальна маска для транснаціональної пральні.
Виведення коштів і “чиста” декларація: як це працює
Усе це — не просто ганебна поведінка. Це пряме порушення кримінального законодавства України:
- Ст. 209 ККУ — відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом.
- Ст. 212 ККУ — умисне ухилення від сплати податків.
- Ст. 366-1 ККУ — декларування недостовірної інформації.
- Ст. 368-5 ККУ — незаконне збагачення.
- Ст. 364 ККУ — зловживання владою або службовим становищем.
У німецькій юрисдикції це кваліфікувалося би як фінансове шахрайство, ухилення від сплати податків, створення фіктивних компаній, легалізація доходів через підставних осіб, що автоматично передбачає арешт рахунків, слідство, блокування активів і кримінальні вироки.
А в Україні це просто «наукова діяльність».
Стріхарський — це не просто схема. Це моральний вирок політичній системі, яка дозволяє депутатам красти під час війни, прикриватися родиною, підробляти поїздки і виводити мільйони в бетон німецьких кварталів. І поки він сидить у парламенті, а його фірми будують в Оберменцінгу — говорити про справедливість у цій країні просто небезпечно. Бо її тут більше не існує.