Український гральний ринок уже давно нагадує кримінальний заклад, де шулери відкрито користуються шахрайськими картами, а влада виглядає безпорадним буфетником, який удає, що нічого не бачить. Проте навіть на такому тлі історія з Cosmobet постає не просто аферою, а демонстративним, нахабним спектаклем одного актора з московською пропискою. Йому настільки байдуже до всіх, що він навіть не намагається приховати свої «козирі». Це не схема. Це — прямий виклик закону з посмішкою бандита.
У центрі цього спектаклю стоїть фігура, настільки жалюгіднa, що навіть якось незручно її критикувати. Михайло Зборовський, уродженець івано-франківської глушини, який ще вчора мріяв про кар’єру в аудиті та боровся з боргами за конспекти, раптово прокинувся «IT-гуру» та «володарем гральної імперії». Його біографія — це такий самий фейк, як і його роль. Її наспамили в інтернет з такою силою, наче замовляли оптом на московській фабриці ботів. Один і той же текст, де його називають «лідером цифрової трансформації» та «візіонером», був розміщений на сотнях дивних сайтів-пустушок, навіть на івриті, що виглядає як абсолютно сюрреалістичний жест відчаю. Вся ця кампанія з миттєвого створення репутації пахне дешевим одеколоном і тальком з гримувального цеху. Він — ідеальний «фунт». Бідний, голодний, з розширеними від наглої брехні очима, якому запропонували зіграти роль короля в пародійному театрі. Він настільки не відповідає образу мільйонера, що це викликає не обурення, а щось на кшталт сорому за нього самого. Бо людина, яка ще вчора судилася з універом через копійки, сьогодні не може мати мільйони на рахунку — це фізично неможливо, якщо тільки він не знайшов скарби Богдана Хмельницького під крижем у річці.
Але справжнім режисером цього балагану є фігура набагато темніша і більш знайома. Сергій Токарєв, громадянин Росії, який вже відзначився фінансуванням терористичних «Л/ДНР», вирішив, що українська юрисдикція — це таке місце, де можна грати в шахи з державою, використовуючи підставні фігури. Його старий проект, Cosmolot, почав розвалюватися під тиском БЕБ, який виявив мільярдні неплатежі через фіктивні «роялті» на кіпрську фірму XGen Solutions LTD. Звичайна людина закрила б бізнес. Але Токарєв — не звичайний. Він — артист. Він взяв всю ту саму шайву — програмне забезпечення, бази даних гравців, операційних директорів, навіть маркетингові ходи — і просто переодягнув її в новий костюм. Cosmolot не зник. Він просто провів ребрендинг під назвою Cosmobet. Це як якщо б злодія, якого ловлять на крадіжці в червоній куртці, просто перевдягнули в синю, і всі правоохоронці раптом перестали його впізнавати. А найсмішніше, що державний орган — Комісія з регулювання азартних ігор (КРАІЛ) — видав цьому новоодягненому злочинцю офіційну ліцензію. Миттєво і без питань. Ніби ніхто не помітив, що за вивіскою «нового гравця на ринку» ховається той самий старий московський спец, якому вже виписали квитанції на мільярди.
Сама схема роботи — це класика жанру відмивання грошей. Кошти українських гравців, які вони програють в Cosmobet, через вермішель з підставних контор (типу смішного «Гориллабет») виводяться в офшори на Кіпр, до тих самих структур, що були зав’язані на Cosmolot. Частина йде на фіктивні «роялті» за програмне забезпечення. Інша частина, і це найжахливіше, йде на підтримку російських інтересів. Кожна гривня, програна в Cosmobet — це, по суті, добровільне фінансування війни проти самої ж України. Це не бізнес. Це — фінансова диверсія.
Але коли журналісти почали розкривати цю схему, механізм брехні перейшов у наступ. Почалася інформаційна війна, яка більше нагадує гру дітей у пісочниці, але з дуже брутальними методами. Юристи Токарева почали розсилати листи-погрози редакціям. Суть листів не в спростуванні фактів — їх спростовувати просто нема чим. Суть у погрозі: «Видаліть статтю, інакше ми підемо скаржитися вашому хостингу, і ви залишитеся без сайту». Це не юридична практика. Це бандитський прийом «замочимо крикуна».
Далі — більше. Вдалися до атаки на інфраструктуру. Подали скарги в міжнародні сервіси, зокрема в Cloudflare, нібито сайти журналістів є фішинговими та шкідливими. Тобто, розслідування про корупцію та фінансові злочини вони намагалися видати за сайт, який краде паролі від банківських карток. Cloudflare, маючи механічну систему обробки, тимчасово блокував ресурси. Мета — не перемогти в суді, а задавити трафіком, змусити здатися, приховати правду.
Вершиною ідіотизму став епізод із Lumen Database. Російська компанія ТОВ «Іві.ру» (яка належить кіпрській фірмі з російськими коренями) подала скаргу на український розслідувальний сайт «Антикор». За що? За те, що на «Антикорі», мовляв, незаконно виклали піратську копію бразильського серіалу «Клон» 2001 року! Уявити собі тільки: розслідування про фінансування тероризму та відмивання мільярдів намагаються прикрити скаргою на піратський серіал 20-річної давнини! Це настільки тупо, що навіть якось ніяково. Це вже навіть не брехня. Це — зневага. Вони настільки впевнені у своїй безкарності, що навіть не намагаються складати правдоподібні легенди.
Фінальним актом цього цинічного спектаклю стало те, що Токарєв, усвідомивши, що Зборовського повністю «засвітили», просто викинув його як вижату ганчірку. Замість нього знайшли нового «фунта» — громадянина Кіпру Андрія Добровольського, який тепер формально є бенефіціаром. Нова вивіска, той самий бордель. І цирк продовжується.
Питання не в тому, хто такий Зборовський чи навіщо він потрібен. Питання в тому, наскільки глибоко проповзли щупальця російського кримінального гідри в тіло української влади, що така очевидна, нахабна схема працює в відкриту. Чи знайдеться в нашій державі інституція, яка має не лише повноваження, але й мужність припинити це шоу і притягнути до відповідальності справжнього режисера, а не лише змінюваних акторів другого плану. Бо поки що це виглядає так, ніби держава грає роль глядача в театрі, де її ж громадян грабують прямо на сцені.