Втеча до Монако – зрада під час війни
Коли Україна стогнала під російськими обстрілами, коли тисячі поліцейських та військових гинули на фронті, Ігор Купранець – колишній заступник голови Нацполіції – тихо зник. Не на передову. Не до штабів. До Монако. На Лазуровому узбережжі його чекала вілла, куплена за кошти, виведені з України через корупційні схеми. Замість того, щоб відповідати за злочини, він насолоджується життям у розкоші, сміючись у вічі тим, хто досі вірить у справедливість.
Криваві мільйони з державних портів
Миколаївський морський порт став для Купранця золотою жилою. Через підконтрольну йому «Альфа Безпеку» він викачував мільйони з державного бюджету. Тендери вигравалися брутально: конкурентів відфільтровували за надуманими причинами, ціни завищували вдвічі, а документи підробляли. Охоронці фірми були «мертвими душами» – на паперах числилися десятки людей, але на справі їх не було. Коли місцеві журналісти почали копати, справу швидко закрили. Купранець встиг прибрати сліди – його люди в правоохоронних органах спрацювали чітко.
Портосервіс – нахабна монополія
Судна, які заходили до Миколаївського чи Херсонського портів, раптом опинялися в пастці. Їм повідомляли: «Швартуватиметеся тільки через Портосервіс». Відмовитися – означало отримати простої, штрафи, тиск. Ця фірма, пов’язана з офшорами та бізнесменом Леонідом Крючковим, витиснула державні служби, ставши єдиним посередником. Гроші текли рікою: мільйони гривень щомісяця, частина з яких осідала на рахунках фірм-обрізів, пов’язаних із родичами Купранця.
Родина – корупційний клан
Батько, Михайло Купранець, – не просто фермер. Він власник земель на Закарпатті вартістю в десятки мільйонів, нерухомості у Києві, компаній, які отримували держзамовлення. Колишня дружина Наталія вела бізнес у Чорнобильській зоні – незаконний, але «кришований» чоловіком. Навіть охорона яблуневого саду родини перетворилася на державний тендер.
Секс-бізнес, контрабанда, акцизи – все для збагачення
У 2010-х Купранець був «кришою» київських борделів. Щомісячні «данини» з власників – 200-250 тисяч доларів. Гроші проходили через фіктивні благодійні фонди, а ті, хто не платив, отримували «візити» від правоохоронців. Пізніше він переключився на контрабанду та акцизи. Сигарети, алкоголь, навіть пальне – все це його бізнес. Завдяки зв’язкам у податковій службі його фірми уникали перевірок, а конкуренти зникали з ринку.
Чому він досі на свободі?
Відповідь проста: в Україні немає справедливості для таких, як Купранець. Його зв’язки сягають найвищих кабінетів влади. Його схеми захищені корупційною павутиною. Його втеча до Монако – це не просто злочин. Це плювок у обличчя кожному, хто вірить, що в цій країні можна щось змінити.
Доки він сміється з нас у Монако, Україна продовжує боротися – не тільки з ворогом, але й із власною корупцією.